Фанатам риболовлі присвячується…

Не думаю, що я один такий аматор «рибку половити» нас багато, і ті, хто так само, як і я, любить проводити час за цим заняттям – мене зрозуміють і без слів. Адже риболовля – це не лов риби, а битва з розумним і хитрим «противником», який легко відведе наживку, залишивши тебе «з носом».

Чому саме риболовля?

Та просто все дуже: з дружиною давно, вже й не пригадаю, з якого року ходить на сплави. Екстремальними сплавами займалися лише з молодості, тепер же лише влітку спокійною водою ходимо. Хоча й тут не без казусів часом буває: то спека річку «з'їсть», то поріг утворюється, то мілину, але я про інше хочу сказати. От пливемо ми, а з води сантиметром на 5-10 рибка вистрибує - ну як тут без вудки?

Азарт такий, що готовий руками цей малюк спіймати! Але без гарної вудки навряд чи зловиш, ось і почав потроху вчитися, як правильно ловити і щуку, і окуня, і сома (таке теж було). Ловити мережею кожен дурень (вибачте) зможе, та й заборонено це, хоч і ловлять все одно. Вудкою ж ловити – це спорт, змагання, хто розумніший – ти чи рибка….

Через якийсь час рибалка почала займати все більше відпускного часу, а з минулого року взагалі стала основним заняттям на відпустку. У середньому за зручний клювання день можна виловити до 5 кг риби (не рахуючи дрібниць грам по 400-500, яку все одно відпускаю). Здавалося б, куди стільки риби - не з'їж стільки, а продавати - себе не поважати і свою працю. Добре, що є друзі та родичі, які, як і ти сам, чекають на улов.

Риба корисна, а цього року – це ще й підмога у харчуванні, причому майже без вкладень. Ну, що там мотиль стоїть, а спіймати можна на плітку вже дуже велику рибку. Рибу, рибу, як ми зазвичай і робимо. Цієї осені ходили на Собь (рибалки знають цю річку в ЯНАО), хоч і Хараматалоу теж непогана по улову. З погодою трохи не пощастило, все більше хмурилось небо, але й ясна погода теж була. Екіпірування грошей коштує, але купується воно один раз, якщо не оновлювати його кожен сезон. Ми зазвичай споряджаємось на довгу рибалку, як для життя в тайзі – все беремо із собою. Від котлів і ложок – до наметів та термобілизни, і все виправдовується, адже погода буває різною, та й по прогону по річці по-різному буває.

У ясну погоду рибалити з ранку до пізнього вечора, навіть їмо на ходу, хоча готуємо по-чесному: супи та каші з м'ясом чи рибою. Але рибалка – це така річ, що, спіймавши тебе у свої «мережі», вже не відпускає ніколи. Якось сходивши на справжню рибалку, неможливо зовсім відмовитись від неї, тягне зі страшною силою. Це навіть не хобі, це як «хвороба», вилікуватися повністю не можна, можна лише «купувати» напади бажання «ловити рибку».

Улови різні, але цього року ми привезли додому лише харіуса по 35-40 кг на особу. Це так чудово! І лише два тижні на свіжому повітрі, а задоволення скільки – і нам самим, і сім'ям нашим, і всім, кому рибку презентували.