Мої улюблені рослини хижаки

   Я, дочка біолога, вихована в гуртожитку біофака зі зміями, квакшами та іншими земними мешканцями, ніколи не думала, що колись у своєму житті повернуся до тварин чи рослин. Але, мабуть, десь гени таки зіграли і все одно привели мене до того, що квартиру буквально заполонили «зелені» вихованці у горщиках.

   Історія мого захоплення починається з поста у ФБ про хижі рослини. Венерина мухоловка або Dionaea muscipula буквально запала мені в душу і мрії про неї не відпускали рівно доти, поки чоловік не презентував мені бажаний горщик з милими «пастями» на день Народження півтора роки тому.

Знайомство з венериною мухоловкою

Варто сказати, що до появи Діонеї в моїй квартирі виживали тільки кактуси і те, не всі. Починати свій шлях у рослинництві, мабуть, варто було з чогось простіше, на кшталт сукулентів чи бодай фікусу. Але ні, ми легких шляхів не шукаємо і цілком природно, що обзавівшись вередливою тропічною рослиною я зіткнулася з безліччю труднощів:

Куди пересадити? Мухолівкам потрібен особливий склад ґрунту (верховий торф, перліт, мох сфагнум).
Чим напувати? Тільки дистильована вода, і найкраще з рецептурної аптеки. І лише нижній полив. А ще важливо не перелити та не пересушити. І це таки складно визначити, оскільки різниця між поливом кактусів за принципом, коли згадала і щоденним поливом зубастика колосальна.
Як годувати? День народження у мене взимку та з мухами була велика проблема. Гугл заспокоїв, сказавши, що до літа доживе без поживних комах.
Зимівка та сплячка! Оце був справжній шок! Виявляється що 4-5 місяців на рік Dionaea повинна проводити в холодильнику. Благо заводчик заспокоїв і сказав що до наступної зими вона і так доживе, а через рік я вже була впевненим користувачем цієї рослини.
Притирання один до одного тривали довго: хлопавки не того кольору, листя потемніло, потім почервоніло, потім стало занадто велике, рослина не виглядає здоровою, в холодильнику немає місця, запилення варто робити тільки перехресне і ще багато інших питань. За цей час я оселилася на спеціалізованих форумах, гугл став моїм найкращим партнером, а друзі стали приходити частіше, шикуючись у чергу на фотосесію з моїм улюбленим вихованцем.

В результаті ми таки порозумілися з «моєю дівчинкою» і вона навіть стала давати потомство. Горщики з діточками вирушили майже до всіх родичів (не надовго, ніхто не вижив), а дещо навіть були продані (їхня подальша доля мені не відома). Нині на підвіконні підростає нове покоління.

Новий хижак у моїй оселі
Мухолівка вижила, зміцніла, я навчилася справлятися з нею - а значить настала черга завести нового вихованця. Цього разу вибір упав не на таку рухливу, але не менш хижу рослину Непентес або Кушечник.

Його латаття - шлуночки заворожують. Їжу він перетравлює більшу, ніж його напарниця Діонея, а догляд за ним вже не складає великих труднощів. Цьому звіру потрібна лише підвищена волога, регулярний полив. Жодних зимівель і обрізань, а тому очевидно, що з ним ми швидко порозумілися.

З кількох листочків він перетворився на значні розміри кущ і випустив уже свою дитинку з маленькою хлопушкою.

Що далі?

А далі я вже придивляюся до росички і планую своє знайомство з нею. За час догляду за складними хижаками, у моєму будинку таки завелися фікус і лимони, розмарин і товстянка і ще з десяток рослин, догляд за якими не складає ніяких труднощів.

Починаючи як просте захоплення, тепер хижі рослини вважаються моїм повноцінним хобі. Його поділяють і діти, і ми із задоволенням плануємо організацію в квартирі полінарію, вивчаємо нові види та будуємо плани щодо придбання цих вихованців.

До того ж виявилося, що охочих завести собі такого вихованця більш ніж достатньо, і можливо, скоро це стане приємним фінансовим доповненням до сімейного бюджету. Хоча б тому, що у мене на підвіконнях та стелажах уже не вистачає місця.