Поклик творчості
Читаю, слухаю історії життя різних людей, дивлюся довкола, на себе і розумію, наскільки ми – сильний, цікавий, різнобічний, допитливий та творчий народ. Мало того, що ми вчимося, працюємо, ведемо домашнє господарство, створюємо сім'ю, виховуємо дітей, а з ними і повторно проходимо шкільну програму... також знаходимо час, щоб зайнятися улюбленою справою. Багато хто з нас знаходить віддушину не тільки в телевізорі та читанні книг, а ще й у вмінні робити щось своїми руками або мізками), наводячи свої розум і душу у певний баланс.
Я не виняток і з раннього дитинства намагалася знайти себе в чомусь: пробувала малювати, шити і в'язати. На жаль, чи то з фантазією були проблеми, чи то з руками), але якось ні з чим у мене не склалося. Так і жила: вийшла заміж, навчалася на заочній формі навчання, здобуючи вищу технічну освіту та працювала. Працювала я за спеціальністю: починаючи від оператора ЕОМ і дійшовши провідного інженера-програміста. Але було порожньо всередині, чогось не вистачало.
І в певний момент моє розмірене життя змінило випадок.
Мені подарували маленький набір для вишивки, коли ми відпочивали у селі на дачі з першим чоловіком. Розібравшись із нехитрою інструкцією, я приборкала цей вид творчості. І тут помчало ..... Повернувшись у місто, я знайшла магазин, в якому продаються набори побільше і давай вишивати. Чесно кажучи, я думала, що моя зацікавленість скоро пропаде, але не було. Мене затягнуло, більше скажу, мені здається, що я стала такою собі наркоманкою з вишивки. Я все вишивала і вишивала, з кожною готовою роботою мені хотілося відразу ж почати нову, але більше... складніше.



Найцікавіше, що після вишивки образу матері з дитиною – я завагітніла від другого чоловіка. Після картини трьох коней, що біжать, - почалася війна в Донецьку і ми поїхали, щоб дитина не чула і не бачила цього жаху. Ось і досі і «бігаємо» країною. А після вишитого будиночка нам запропонували пожити в квартирі у Слов'янську. Враховуючи, що довелося півтора року прожити у Святогірську на літній базі для навчання з купою людей, як у гуртожитку — це було просто подарунком долі. Ось і не вір потім у фен-шуй чи що це просто не знаю.
За останні роки я багато чого випробувала, так уже вийшло. Робила домашні умивалочки з вівсянки з маслами, гідрофільна олія, в'язала домашні уггі, прикрашала картини за номерами та квіти з акварельного паперу. Я просто не можу вільний час проводити перед телевізором, нічого не роблячи. Мої руки мають бути чимось зайняті: щось малювати, крутити, крутити.
Другою моєю великою любов'ю після вишивки стало плетіння з паперової лози. Це настільки цікаво і цікаво створювати із звичайного паперу міцні, а найголовніше, вологостійкі вироби будь-якого розміру та форми. І все це з ПАПЕРУ!
Спочатку трубочки крутилися із звичайної газети на пасту з-під ручки. Трубочки були товстими, порожніми всередині, та ще й видно були літери. Фарбувались усім, що траплялося під руку – це була і акрилова фарба, і харчовий барвник. Плела трохи підсохлими трубочками після фарбування. О жах…. Плетильники мене зрозуміють. Мокрі стійки вело, трубочки не нарощувалися, руки завжди брудні…. Але мене це не зупиняло, я бачила результат – готовий виріб, який я зробила сама! Своїми руками! Нехай воно кривенько, косенько, але зроблене мною, та ще й несе якусь функціональність. Далі вбирала інформацію від інших плетівників зі стажем в інтернеті, змінилися докорінно всі матеріали. Жодної газети (хоча, якщо її не фарбувати, а залишити просто як є з літерами, то теж є якийсь шарм у виробі)! Лише газетний папер, тонка спиця, тільки кольори, морилка, просочування для дерева, антисептик, акриловий безпечний лак. Порівнюючи свої ранні вироби та теперішні, звичайно, видно, що я «росту». Але з багатьма старенькими я все ніяк не можу розлучитися і вони мандрують зі мною з міста до міста).

Зараз у мене з'явилася нова ідея фікс – це створення сумочок із паперової лози. Є вже дві заготівлі, одна з них буде сумкою-таблеткою. Залишилося тільки зібрати, та й оформити підклад, купити ручки. Надіюсь, цей процес не затягнеться надовго і вже навесні буду хизуватися вулицями з такими оригінальними сумками.

